Бібліотека юнната

Бібліотека містить книги, журнали, статті та інші матеріали які будуть корисні як учням, так і викладачам.

Бібліотека не переслідує ніяких комерційних цілей. Представлені електронні копії творів не замінюють справжню книгу та можуть бути корисними лише для ознайомлення. Всі файли в бібліотеці отримані від авторів або містяться у вільному доступі в мережі Інтернет.

********

Рекомендації щодо проведення екологічної

акції «Збережемо життя ялинці»

Як відомо, у передноворічні дні на наших вулицях масово з’являються «живі» ялинки, призначені прикрашати наші оселі на свята. Але хто з нас задумується над тим, скільки користі могла принести та ялинка, якби її не зрізали або не зрубали? Боляче дивитися, коли після кількох днів усі смітники міст і населених пунктів переповнені викинутими, як непотріб, ялинками. Чи варто руйнувати природу заради кількаденного задоволення? Адже будь-які дерева, а особливо хвойні, виконують дуже багато функцій, серед яких поглинання  вуглекислого газу і  вироблення кисню, очищення повітря, укріплення грунту та інших. Гектар стиглого лісу за рік може поглинути близько 1 т шкідливих газів, очистити 18 млн. метрів кубічних повітря.

Зараз, коли наші ліси нещадно вирубуються, кожне дерево на вагу золота, а тому кожна куплена «жива» ялинка робить нас співучасниками злочину проти природи.

В області щороку проводиться  екологічна акція «Збережемо життя ялинці», метою якої є:

- пропаганда серед учнівської молоді руху за збереження хвойних дерев;

- розвиток дитячої творчості;

- формування практичних умінь і навичок учнів з виготовлення новорічних подарунків, новорічно-різдвяних композицій, виробів, які символізують та відображають регіональні новорічно-різдвяні дійства, новорічно-різдвяну флористику, вироби декоративно-ужиткового мистецтва;

-                      формування в учнівської молоді розуміння і усвідомлення, що вдало, зі смаком оформлений букет чи гілочка цілком зможуть замінити лісову красуню і створити у помешканні атмосферу новорічного свята, а збережена від загибелі ялина чи сосна буде рости на радість дітям і онукам.

На Новий рік багато сімей практикують не зрізати вічнозелених дерев, а по можливості вдягати ті ялинки, котрі ростуть біля будинку. А останнім часом дуже поширеними стали маленькі ялиночки, сплетені із соснових гілок.

«Ялинкову» проблему вирішує і  вирощування хвойних  дерев в теплиці, парниках: живцюванням і з насіння. Такі рослини не тільки будуть окрасою оселі, але збагатять її очищеним фітонцидним повітрям.

Під час проведення акції «Збережемо життя ялинці» пропонуємо провести  наступні заходи:

  • тематичі заняття, лекції, бесіди про значення лісових насаджень, зокрема,  хвойних лісів для природи та в житті людини;
  • екскурсії в природу – до парку, лісу, де безпосередньо провести заняття у формі гри, наприклад:
    - турнір знавців новорічного лісу;
    - конкурс знавців хвойних рослин України , своєї місцевості;
    - роль хвойних дерев та чагарників у повсякденному житті людини;
    - кому в лісі потрібні хвойні дерева.

    • конкурс загадок, прислів’їв та приказок, не тільки про хвойні породи, а й про ліс, листяні дерева та тварин лісу, охорону рослинного та тваринного світу;
    • конкурс на кращу казку, вірш, оповідання, плакат, малюнок, карикатуру, шарж, присвячені охороні зелених красунь наших лісів;
      • виставку-конкурс «Новорічна композиція»( виставка новорічних і різдвяних композицій, зимових букетів).

Практичні рекомендації з  виготовлення новорічних композицій
Останнім часом замість традиційних новорічних ялинок все частіше використовуються новорічні композиції, які прекрасно вписуються в сучасний інтер’єр. Вони прикрашають новорічні столи, підносяться як подарунки.
Якщо композиція призначена для святкового столу, то повинна бути не високою і гарно виглядати зі всіх сторін. Краще її зробити в низькій плоскій вазі чи корзиночці. Рослини треба закріпити голками, а також за допомогою пластиліну чи подушечок з моху. В квартирі новорічні композиції можна поставити на обідній чи журнальний стіл, сервант, книжкову полицю, телевізор, помістити в настільній вазі, закріпити на люстрі, бра, торшері.
Основу таких композицій складають красиво вигнуті гілки хвойних рослин сосни, туї, кипарису, ялівців. Можна використовувати різні природні матеріали – спили дерев, шматки кори, гриби – трутовики, бересту, шишки, мох; додати в композицію живі квіти, плоди, ялинкові іграшки, свічки, блискучий «дощик», золочені шишки, посріблені гілки дерев і трав, які створюють атмосферу казки.

Як готувати подібні атрибути?

Ялинові і соснові шишки, великі суцвіття зонтичних, пижму що відцвіла, занурюють в лак, запилюють срібною фарбою. А щоб отримати засніжену гілочку, необхідно облити її звичайним клеєм і посипати потертим пінопластом. Або готують розчин кухонної солі в гарячій воді з розрахунку 2 ч. ложки солі на 1л води. Потім розчин охолоджують, занурюють гілки і витримують протягом доби (24 год.). Висушені гілки використовують в композиції. Часто в новорічних композиціях використовують свічки. Їх нескладно виготовити самим. Форму роблять із фотопаперу, скляних куль, різних пляшок, коробочок. Фітиль – із звичайної бавовняної нитки до відповідної товщини і висоти, закріплюють в центрі на сірнику, олівці. Чистий, білий, прозорий парафін (технічний не дає хороших тонів) розплавляють і добавляють фарби (масляні із тюбиків, чорнила з фломастерів, високоякісний взуттєвий клей, губну помаду). Потім заливають у форму і дають загуснути (до 2 год.), краще на вулиці. Переконавшись, що парафін затвердів, картонні форми розбирають, а скляні обгортають тканиною чи папером оббивають молоточком і знімають побите скло як скорлупу з яєць. Але все ж, якщо є можливість, не треба забувати про живі квіти, які навіть у невеликій кількості дуже підсилюють загальне враження. Звичайно, квіти треба забезпечити вологою.
Для новорічних композицій підходять різні квіти, потрібно їх зовсім не багато. Достатньо однієї невеликої хризантеми. Парадність композиціям  надають троянди,гвоздики.
Якщо немає можливості використати живі квіти їх заміняють сухоцвітами, ще з осені заготовлені з цією метою. Прекрасно виглядають з гілочками ялини оранжеві кульки фізалісу, сніжно – ягідник, горобина тощо. Яскравість надають строкаті листя рослин хлорофітуму, аукуби, сансев’єри.
Але які б матеріали не використовувалися, в усьому треба знати міру. Адже основна цінність декоратора – композиція, а не окремі елементи, навіть самі диковинні. Головна мета – занурити дітей і дорослих за допомогою композицій у казковий новорічний світ, дати їм можливість хоч на мить піднятись над буденністю помріяти про щось хороше і світле.

Пропонуємо декілька новорічних композицій.
Шишка – ялинка

В будь – яку за розміром шишку вклеюють хвоїнки сосни між лусками, починаючи з нижніх. Потім шишку прикріплюють до основи з пінопластом, картону, фанери. За бажанням її прикрашають бісером, намистинами, пінопластовими кульками. Поруч з шишкою – ялинкою на основі можна розмістити  декоративну свічечку. Основу слід задекорувати дрібним пінопластом, хвоїнками.

Композиція на зрізі дерева

На зрізі стовбурі дерева просвердлюємо отвори для закріплення гілочок, свічок, іграшок. Подібні композиції нагадують казкові історії новорічного лісу, коли додаємо іграшкових звірят.

Композиція в черепашці

Дуже проста у виконанні, в черепашці молюска, що називається рапана. Цих сувенірів з теплих морів достатньо в наших домівках. В щілину вкладаємо шматочок пластиліну, що буде тримати гілку, а, може, і квіточку. Якщо маємо велику черепашку то можна додати і свічку на відстані від гілки.

Грона шишок

До верхівок шишок приклеюємо петлю з нитки, куди протягуємо стрічку, яку зав’язуємо бантом. Луски шишок можна фарбувати, вкрити пінопластовим снігом.

Бант з шишками

На кінці стрічка бо шнура прикріплюємо шишки. Зав’язуємо бант. Можна прикріпити до книжкових полиць, бара. Якщо прикріпити до гілки сосни, то будемо мати другий варіант цієї роботи.

Шишка-ялина

З пінопласту вирізають конус, на якому закріплюють шишки відрізками дроту, встромляючи їх в основу. Луски шишок можна фарбувати. Поміж шишок так само закріплюють банти із стрічки, «дощик».

Гілка-ялина

Більшої уваги вимагає ця робота, в основі якої конус з пінопласту, але в ньому закріплюються дрібні гілочки, кінці яких попередньо загострені. Поміж гілочками на дроті вставляються кульки з фольги, горіхи, натуральні та пофарбовані; шишки, жолуді, ялинкові прикраси, дрібні цукерки. На верхівці конуса закріплюємо  за бажанням свічку, шишку, які настромлюємо на гвіздок або шпильку.

Композиція в рамі

Сучасно виглядатиме композиція в рамі, яка може бути плоскою, або глибокою, як коробка. Гілки закріплюємо гвіздками в рамі, нижню частину гілки декоруємо хвоєю, стрічками, пінопластом. В протилежному куті ставимо свічку в свічнику з дрібних шишок. За бажанням прикрашаємо гілку.

Композиції в колі

П’яльця, металеві або пластмасові обручі, будуть основою для цілого ряду композицій. На них прикріплюємо гілки з одного боку; по всьому колу. Кількість варіантів залежить від фантазії аранжувальника, який використовує всі можливі матеріали для створення маленького дива.

З гімнастичного обруча можна зробити навіть новорічну люстру. Обруч обвивають гілочками з дротом. На лавсанових стрічках або “дощику” підвішують під люстру, під стелю. На “дощику” спускають вниз з обруча ялинкові прикраси. На верхній частині обруча встановлюють свічки, справжні або імітовані.

Чудовою окрасою святкового столу стануть аранжування у келиху. Підбираємо цікавої форми гілочку. Частину, що буде у келиху, очищаємо від хвої, опускаємо до дна і заповнюємо келих скляними кульками. До гілочки можна додати квітку. Декілька келихів з різними квітками; келихи на серветці, на тарілці та інші варіанти композицій призначені для господинь Новорічного свята.

Різдвяні обереги

Далеко не всі знають, чим прикрашали свої оселі наші пращури до того часу, як лісова красуня ялинка завоювала головну роль на новорічному святі. Сьогоднішня розповідь саме про ці традиції.

Один із цікавих народних звичаїв є прикрашання осель Дідухами та «павуками». Здавна на Прикарпатті на різдвяні свята замість ялинки в хаті ставили Дідуха, а до стелі чіпляли солом’яних павуків. Така традиція останніми роками поступово відроджується.

Дідух — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам’яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.

Виготовляли Дідуха в різних регіонах по-різному: заплітали косою, робили у формі снопа чи дерева, на якому 12 гілок – як місяців у році чи апостолів. Його готували під час жнив. Завершуючи косовицю жита чи пшениці, женчики гуртом в’язали жнив’яного снопа. Для цього вибирали найкраще колосся.
Дідух – це сніп не молоченого жита, якому найчастіше надавали людиноподібного вигляду. Перед Різдвом батько вносив сніп з клуні до хати, разом із сім҆єю тричі обходив святковий стіл і ставив його на найпочесніше місце – під образами (на покуті). Зі снопом до оселі приходять затишок, святковий настрій, добробут, мир і злагода. Різдвяне дерево оселялося в хаті аж до 19 січня (Водохреща).

Після закінчення зимового циклу свят в жодному разі не викидайте Дідуха на смітник як звичайну новорічну ялинку. Адже цей прадавній сніп уособлює не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя!!!!

Як зробити Дідуха власноруч? Найбільша проблема  - знайти солому і колосся, особливо серед зими…. Чим більше колосків — тим краще. Але можна зробити й маленького «дідуха», для нього вистачить до двадцяти колосків.

1. Солому і колоски потрібно замочити на 15 хвилин у гарячій воді, щоб вони стали м’якими й еластичними.

2. Розібрати колосся за розміром. В одному пучку має бути 7 штук (символ днів тижня і семи поколінь). Кожну сімку перев҆язати ниткою, стрічкою, соломкою. Кожну сімку перев’язати ниткою, а ще краще, «валом», та якби ще й з кострицею…… Потім зібрати пучки докупи «східцями», щоб вийшла пишна «голова». Зав’язувати сніп потрібно під самими колосками максимально туго, бо солома висихатиме і вузол ослабиться.

3. Приблизно посередині снопа перев’язати його ще раз. Розділити дідуха на три «ноги» (якщо колосків багато, то на п’ять «ніг»). Кожну перев’язати у двох місцях: біля основи і внизу. Щоб сніп був стійкішим, можна засунути в основу кілька міцних соломинок, прутиків, дротин.

4. «Ноги» дідуха обрізати паралельно столу.

5. Прикрасити різдвяне дерево можна на свій смак: кольоровими стрічками, калиною, ляльками-мотанками, сухоцвіттями. Головне — притримуватися українського колориту і натуральних матеріалів.

Напередодні Різдва «павуків» підвішували до стелі. Вони трималися на довгих, нитках. або волосинах із конячого хвоста і постійно крутилися, повертаючись в різні сторони і справляли враження живих істот. Його рух був зумовлений циркуляцією повітря в хаті від вхідних дверей до теплої печі. Особливе захоплення «павуки» викликали у дітвори.

Традиційні «павуки» здебільшого  ромбічної форми. Щоб скласти ромб, нарізають 12 однакових завдовжки і завтовшки соломин і голкою нанизують на нитки. Чотири крайні з них зв’язують у квадрат ниткою, на якій вони нанизані. Дві подальші соломини розміщують з однієї із сторін так, щоб утворився трикутник. Його вершину треба перекинути через основу в напрямку до центру квадрата. Далі так само послідовно перекручують три пари соломин, які залишились на нитці. При цьому кожного разу необхідно змінювати напрям перекидання: якщо перша пара — до центру, то друга від центру, третя — до центру, четверта — від центру. Коли перекручено четверту пару, кінець нитки зав’язують на вузол, тоді утвориться плоска фігура з квадратом у центрі. Щоб отримати об’ємну фігуру ромбічної форми, треба підняти вгору 2-й та 4-й трикутники і зв’язати докупи їх вершини; 1-й та 3-й трикутники відвести в протилежний бік і теж зв’язати. Щоб нитка не розколювала соломин, їх перед роботою зволожують водою.

Ромбічний «павук»

Цей різновид «павука» являє собою спрощений варіант підвісної прикраси. Його основу складають 6 ромбів, які вільно підвішують на нитках до центральної частини, всі елементи якої перебувають у постійному русі. Ромбічного «павука» складають з різних завбільшки елементів: великого центрального ромба та 5 однакових, менших за розміром. Конструкція гармонійна, якщо довжина сторін малих ромбів вдвічі менша довжини сторін центрального ромба. Чотири малі ромби підвішують на нитках до чотирьох кутів основи великого, а 5-й — до його нижньої вершини (схему складання ромбічного «павука».

На прикладі ромбічного «павука» подано основні конструктивні принципи створення солом’яних декоративних підвісок. Трошки пофантазувавши, можна сконструювати найрізноманітніші варіанти форм. Тільки зважайте на загальні закономірності виготовлення «павуків», дотримуйтесь симетричності, тоді досягнете гармонії форми і рівноваги всієї конструкції .

Декоративне оздоблення

Конструктивну основу «павука» можна цікаво прикрасити. На оздоблення в народних майстрів ідуть різноманітні матеріали: кольоровий гофрований папір, кольорові нитки, насіння гороху, квасолі, горіхи, сухі квіти. Найбільш оригінально вписуються в конструкцію «павуків» підфарбовані декоративні елементи із соломи: «сонечка», помпони, ланцюжки, плетені ромбики тощо. До «павука» підвішують невеличких плетених з соломи пташок, ляльок. Такі декоративні деталі розміщують і в середині ромбів і підвішують до їх вершин. Варіантів оздоблення «павуків» можна придумати безліч.

Утилізація ялинок

На сьогодні в Україні і на Львівщині. Зокрема, новорічно-різдвяні свята ще не обходяться без використання живих лісових красунь. Не вирішена проблема і їх утилізації. Після Нового року тисячі дерев, які мають назву «великогабаритне сміття», опиняються на звалищах і зазвичай зустрічають там весну.

Тому Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді у 2009 році започаткував проведення обласного конкурсу на кращий екологічний проект з переробки та утилізації новорічних ялинок.

Конкурс проводиться щорічно з 20 грудня поточного року до 25 лютого наступного року. Матеріали на конкурс надсилати на адресу КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ»

79026, м. Львів, вул. Ів. Франка, 133, тел/факс 276-46-07, е-mail: lodenc@ukr.net, www.loсentum.lviv.ua

Запрошуємо всіх небайдужих взяти участь в

екологічній акції «Збережемо життя ялинці»!

<<<>>>

Шановні мешканці

м. Львова та Львівської області!

Усіх, хто не байдужий до краси навколишнього середовища, закликаємо зберігати красу весняних квітів для майбутнього покоління!

Первоцвіти – це безцінний дар природи, перша посмішка весни. До них відносяться підсніжник білосніжний та складчастий, проліски, сон-трава, шафран, медунка, білоцвіт та горицвіт весняний, ряст тощо.

Щовесни на території України надзвичайно великий обсяг набуває торгівля первоцвітами – ранньоквітучими весняними рослинами. Важливо розуміти, що підсніжники, сон-трава, проліски, цикламени та крокуси знаходяться на межі зникнення і більшість із цих видів занесені до Червоної книги України. Тож збір їх у природі та торгівля ними заборонені й караються законом.

Не підтримуйте тих, хто збагачується за рахунок збіднення матінки-природи!

Попередимо зникнення первоцвітів не тільки з території Львівської області, а й із нашої планети!

Не будьте байдужими!

Первоцвіти просять захисту!!!

Залиште цю красу нащадкам!!!

Не будьмо байдужі, долучімося до посильного внеску в охорону довкілля збереження унікальної української природи та, зокрема, первоцвітів.

Відмовся від букету – збережи первоцвіти!

Первоцвіти просять нашого захисту!

Мета бесіди: привернути увагу до проблеми збереження ранньоквітучих рослин, а також сформувати у підростаючого покоління природоохоронні навички та почуття відповідального ставлення до природи.

Первоцвітам не страшні ані сніг, ані злі морози – до всіляких примх природи ці ранні квіти добре пристосувались. Але є у них інший, набагато страшніший ворог, від якого важко врятуватись – це ми з вами. В Україні вже зникло майже 50 видів рослин. І цей процес триває… Дуже швидко з „лиця Землі” зникають усі види підсніжників, диких тюльпанів, сон-трави та інших первоцвітів. Ще трішки і ми більше ніколи не зможемо милуватись їх красою, а наші діти та онуки будуть знати про них лише з книг та оповідей.

За вікном ще панує зима, але про весняне тепло нам нагадують перші вісники пробудженої природи – первоцвіти. Та не встигли квіточки порадіти теплу сонячного проміння як ми, „дбайливі господарі” і „шанувальники краси”, вже встигли їх зірвати та прикрасити ними власні оселі. А через день викинули їх на смітник, адже вони вже встигли зівяти.

Підсніжники, сон-трава, дикі тюльпани, цикламен, шафран - це все жертви людської зажерливості та бездумності. Заради грошей щороку знищуються десятки тисяч цих рослин. Не зупиняє „торгівців красою” і те, що первоцвіти занесені до Червоної Книги України, а деякі взагалі знаходяться на межі зникнення. Горе-«бізнесмени» закуповують квіти оптовими партіями на півдні країни та Карпатах, а потім відправляють їх на торгові точки, переважно стихійні: у підземних переходах, на зупинках громадського транспорту, біля супермаркетів. А якщо ж „продукцію” не встигли вчасно продати, то тисячі рідкісних і зникаючих первоцвітів просто викидають.

Первоцвіти мають ще іншу назву – ефемероїди. Це слово грецького походження що в перекладі означає „швидкоплинний”, „скороминучий”. Таку назву вони отримали через те, що дуже швидко зацвітають. Первоцвіти ще восени готуються до весни, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин, щоб вчасно зустріти весну та помилувати нас своєю

красою. Пам’ятаймо, що зірвавши всього лише одну стеблину з трьома квітками, ми знищуємо 45-60 насінин. А для того, щоб виросла, наприклад, доросла квітуча конвалія потрібно аж 7-8 років.

Рідкісні рослини та первоцвіти охороняються Законами України ( „Про рослинний світ”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про Червону Книгу України”). Проте найбільш дієвим способом захисту перших провісників весни від знищення є проведення щорічної всеукраїнської природоохоронної акції „Первоцвіти просять захисту”.

Не знищуйте квіти! Квітка у вазі – полонянка, яка приречена на загибель. Хай лісові квіти тішать око, серце і душу всіх, хто прийде слідом за вами у ліс.

Бажано, щоб молоді люди, які відчинили браму ХХІ століття, пам’ятали слова римського філософа Сенеки, сказані ще в І столітті нашої ери:

“Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме”. Тож нехай розтануть криги людських сердець, прийде весна в наші душі, а ми об’єднаємося в одну Велику родину, бо всі ми – Діти сонця.

###

У Львові висаджено перше дерево

на честь Героїв  Майдану

методист ЛОЦЕНТУМ  А.О. Пасічник

З ініціативи педагогічного колективу Львівського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді 24 березня 2014 року висаджено вербу на честь Героїв Революції Гідності. Обрано таке місце в пейзажному парку на території ЛОЦЕНТУМ, щоб в майбутньому пам’ятне дерево було добре помітним відвідувачам та екскурсантам. В цьому дереві оригінальної форми (верба  Матсуди,  форма звивиста, Salix matsudana f. tortuosa) ми передаємо у спадок наступним поколінням нашу шану учасникам революційних подій у Києві та інших містах України: Героям Небесної Сотні; пораненим, покаліченим та зниклим безвісти учасникам протестів; всім, хто неймовірними зусиллями обороняв Майдан від озброєних та знавіснілих штурмовиків; врешті-решт всім,  хто впродовж трьох місяців організовував Майдан, будував барикади, забезпечував порядок та щоденні потреби мітингувальників.

В Україні завжди шанували віковічні дерева, з якими пов’язані важливі  історичні події або перебування відомих постатей. Такі  дерева зустрічаються у всіх областях України та перебувають під охороною держави, як пам’ятки природи. Ця гарна традиція продовжується у висадженні молодих дерев, присвяченим ювілейним датам або визначним особам сучасності. Пригадаймо закладений парк на честь папи Івана-Павла ІІ поблизу церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Сихівському районі Львова, де в 2001 році відбулася незабутня зустріч папи римського з українською молоддю.

Та вперше в історії України доводиться вшановувати пам’ять нашим сучасникам, що полягли в мирний час, виборюючи гідність українського народу.  В українську новітню історію 18-20 лютого 2014 року назавжди увійде пам’ятною датою жорстокої агонії авторитарної диктатури. Герої Майдану не вмирають, а ціною власного життя  формують Небесну Сотню, яка, на превеликий жаль, ще й дотепер поповнюється новими іменами.

Мерія м. Іллічівськ Одеської області першою в Україні  підтримала ініціативу територіальної громади вшанувати пам’ять загиблих героїв на Майдані під час протистоянь. Ще  25  лютого 2014 року на в’їзді до  міста з’явилася алея пам’яті жертв столичних сутичок із 82 сосен (за кількістю офіційно загиблих героїв на той момент).

По всій Україні у березні-квітні цього року триває висадження дерев на честь Героїв Небесної Сотні, які полягли у боротьбі зі злочинним режимом Януковича. Так, у Києві закладається парк пам’яті у Святошинському районі столиці, у Чигиринському районі на Черкащині на честь героїв Майдану висадили дубовий гай  (с. Мельники) та заклали сквер (с. Головківка),            липову алею зі ста дерев висадили на честь Героїв Небесної Сотні  поблизу центрального корпусу Тернопільського національного економічного університету.

Зважаючи на  необхідність вшанування героїв-сучасників, впевнений, що  в українських містах та селах з’явиться ще чимало пам’ятних дерев, алей та скверів.  Слава Україні! Герої не вмирають!

#

Квіти серед зими – дивуватись чи тривожитись

Анатолій Пасічник,

методист ЛОЦЕНТУМ

Після різдвяних свят зима нагадала про себе потужними снігопадами в різних регіонах України та дошкульними морозами навіть у західній частині країни, де зазвичай зими досить м’які. Дивує не те, що сезонні метеопоказники нарешті внормувалися, а те, що перша половина зимового сезону була рекордно теплою за тривалістю. Грудень 2013 року за температурним максимумом перевершив середньомісячну норму. З наукових джерел відомо, що тривалі безморозні періоди фіксувалися в Україні, наприклад, у зимовий період 1901-1902, 1960-1961, 1988-1989, 1989-1990, 2006-2007, 2011-2012. Як бачимо, потепління в останні зими перетворюється у стійку тенденцію, а серед основних причин науковці називають перегрівання Світового океану через нагромадження парникових газів в атмосфері.

Напередодні Нового року (2014) на території Львівського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді (ЛОЦЕНТУМ) вперше за час спостережень зацвіло чимало трав’янистих рослин. Першою реакцією було здивування та захоплення, навіть згадалась улюблена казка дитинства про дванадцять місяців-братів. Та згодом аномальні погодні чинники, що спричинили порушення фенологічних фаз розвитку окремих рослин посеред зими, навіяли невтішні екологічні роздуми…

В останні кілька десятиліть клімат планети загалом втрачає ознаки стабільності, що проявляється в погодних аномаліях в різні пори року. Здається, що навіть дослідники не можуть однозначно визначитись в тому, до якого кліматичного періоду слід готуватися людству – льодовикового чи парникового. Зрозуміло одне – природа демонструє нам тривожні сигнали, як реакцію на глобальні зміни клімату, спричинені техногенними винаходами людства. А тим часом, рясні дощі призводять до щорічних підтоплень європейських міст; неймовірна спека дошкуляє звиклим до сонця аргентинцям, австралійцям, іспанцям; небачені морози беруть в облогу північноамериканські міста; несподіваний сніг випадає в Малій Азії, Північній та Південній Африці…

Показово, що навіть народні прикмети перестають бути точними, хоч багато землеробських поколінь користувалися перевіреними результатами багаторічних спостережень за сезонною погодою, розвитком рослин й поведінкою тварин. А все тому, що на погоду в Україні активно впливають аномальні кліматичні процеси, що виникають в північній частині Атлантичного океану через сповільнення течії Гольфстрім, в Середземноморському регіоні через встановлення стійких високотемпературних аномалій та в арктичній частині Євразії через тенденцію до зменшення льодового покриву.

В останні роки до тривожних ознак кліматичних змін в Україні, зокрема й у Львові, додаються щорічні випадки повторного цвітіння восени дерев та чагарників. В такий незвичний спосіб рослини (каштани, плодові дерева, бузок тощо) реагують на осінні температурні коливання.

Саме рослини першими демонструють нам ознаки того, що планеті загрожують небезпечні кліматичні зміни, які можуть вплинути на зональність природної рослинності, а відтак спровокують міграційні процеси серед тварин. Крім того, кардинальних змін може зазнати сільське господарство, бо доведеться змінювати регіональну спеціалізацію аграрного виробництва. Що вже й говорити про випробування для людства через підвищення рівня Світового океану!

Надзвичайну тривогу викликають порушення гідротермального режиму в Карпатах, внаслідок чого масово всихають ялинові ліси, зникають чорничники, адже чорниці надзвичайно чутливі до біотопних змін. Порушення в лісозаготівлі та недоліки в лісовідтворенні, спричинені людським фактором, прискорюють втрати природних ресурсів карпатського регіону та можуть зашкодити як традиційним народним промислам, так і екотуризму.

Натомість, Західною Україною поширюється інвазійна рослина із степової зони – амброзія полинолиста, до пилку якої чутливі алергенно залежні люди. В пошуково-дослідницьких роботах юних ботаніків місцезнаходження амброзії вже підтверджено у Радехівському та Яворівському районах Львівщини.

Цілковитою несподіванкою в Україні стало поширення тропічної водної рослини пістії, добре відомої акваріумістам. Відомо, що чималих економічних збитків завдає поширення елодеї канадської європейськими водоймами чи гіацинту водяного тропічними водоймами планети.

Але повернімося до виявлених на території ЛОЦЕНТУМ квітучих рослин, що здивували своїм позасезонним цвітінням напередодні Нового (2014) року. Глуха кропива рожева, перстач повзучий, мокрець середній, стокротка багаторічна, фіалка запашна, грицики звичайні, чемерник червонуватий та чорний, примула звичайна, рододендрон даурський, вероніка нитчаста, жовтозілля весняне – зустріли новорічну ніч заквітчаними. Продовжував активно вегетувати чистотіл звичайний, його світло-зелене листя яскраво виділялось в паркових та вуличних насадженнях. При обстеженні бузкових насаджень виявлено, що бруньки позеленіли, помітно набухли та були готові розвиватися.

Та все ж найбільше здивував рододендрон даурський, адже у нього виявилося два періоди цвітіння:

- перший, відповідно до біологічного циклу розвитку (травень-початок червня);

- другий, осіннє аномальне цвітіння, стимульоване вересневим похолоданням, яке тривало до січня через грудневе потеплінням (жовтень-січень).

З вищенаведеного списку рослин, що зацвіли серед зими на території ЛОЦЕНТУМ, вартими уваги є також чемерники (червоніючий та чорний) – цінні для садівництва та цікаві для фенологічного спостереження рослини, а чемерник чорний ще й занесено до Червоної книги України.

Чемерники – єдині з первоцвітів української флори, які розпочинають квітувати посеред зими, коли навколо сніг та мороз. Їм не страшні морози, оскільки у рослинному соці є висока концентрація цукру, що створює ефект антифризу. Ця біологічна особливість рослини відмічена у її назвах різними європейськими мовами, зокрема, в англійській та німецькій мовах чемерник називають – “Різдвяна троянда”, оскільки в кліматичних умовах Західної Європи часто зацвітає наприкінці грудня, а саме в час Різдва. Також стає зрозумілим чому в Росії рослину називають морозником.

Зважаючи на теплу погоду в лютому, у спостережливого дослідника може з’явитися нагода спостерігати аномальне цвітіння рослин вже вдруге цієї зими.

Видається, що весняні первоцвіти цього року не бажають дотримуватися календарного плану цвітіння.

Кроки екологічної грамотності

(Інформаційна  бесіда)

Восени у нас прийнято спалювати опале листя, навесні – торішню траву. В період весняного і осіннього палів повітря в містах стає важким і гірким, збільшуються випадки захворювань дихальних шляхів. Чи є така звичка тисяч українців нормою? Які негативні наслідки має спалювання рослинних залишків для людей і довкілля? Які нормативні документи передбачають покарання  за такі порушення? Про це і піде мова у нашій бесіді.

Шкода від спалювання листя і сухої трави багатолика і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, українці рідко надають цьому значення.

Давайте поговоримо чим же шкідливе спалювання опалого листя і сухої трави?

Люди, які заявляють, що спалювання торішньої трави корисне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу  – це  злочин проти неміцного світу природи.

Чому не можна палити траву і до чого це призводить:

1. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Спалювання органічної речовини – це головний фактор зниження грунтової родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється грунт, а мінеральні речовини, що містяться в попелі, досить легко йдуть з поверхневими та грунтовими водами і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.

2. Пожежі – одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. При занадто частих пожежах згорає не тільки суха трава, а й накопичена в грунті органіка, і відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. Отже – посилюється так званий «парниковий ефект»,  який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.

3. У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшли пали, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни  захоплять звільнену територію.

4. Гине багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти – сонечка, туруни, дощові черв»яки та інші дрібні тварини, які беруть участь у процесі утворення грунту.  Дощові черв’яки  швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину грунту до коріння рослин і одночасно роблять грунт пухкий, живий. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.

5. Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, степовий щеврик. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. З випалених місць птиці йдуть назавжди, а значить йдуть і від нас – людей.

6. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні грунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібні ссавці.

7. При весняному підпалі пошкоджуються дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце просто над землею. При цьому дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури набухлі навесні бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе.

8. Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергетики його не переносять. При спалюванні трави у місті, вздовж автодоріг в повітря потрапляють і солі важких металів, які осіли на листі, траві. Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття, зокрема, і небезпечні при спалюванні пластикові пляшки і т.п. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом  потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згоряють залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.

9. Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж в області виникає через проведення весняних палів. Пожежонебезпечними є всі торф»яні родовища, осушені землі з торф’яними грунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3-1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність в десятки разів більшу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також виступає можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров»я людей, що знаходяться в зоні його розповсюдження.

10. Часто спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.

Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від тліючого листя чи палаючого степу. Багато хто хотів би, щоб ці порушення припинились, але як досягти цього не знають.

Що робити якщо ви бачите, як несвідомі громадяни палять листя…

Починаючи боротьбу із палами у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на вашій стороні. Викладені вище факти є непереборним доказом того, що спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися із палами.

Статті 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняють спалювання листя. Відповідальність за порушення цієї норми передбачена статтею 77 адміністративного кодексу України. Є і інші відповідні законодавчі та нормативні заборони.

Варто дізнатись, чи мають місцеві органи влади (всіх рівнів) додаткові рішення щодо неприпустимості спалювання листя. Якщо спалювання ведеться співробітниками житлово-комунальних управлінь, слід скаржитись на них в житлове управління, управління з благоустрою, міськвиконком. В такому випадку значно корисніше посилатись на рішення самих місцевих органів.

Якщо скарга не задоволена, слід скаржитись на місцеві органи влади, що її не задовільнили в Державну екологічну інспекцію, пожежну службу, міській санітарно-епідеміологічній службі і в прокурату.

Про пали місцевими жителями корисніше повідомляти дільничому міліціонеру.

Законодавча довідка

Конституція України  Стаття 50.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.(…)

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”  (Стаття 9. Екологічні права громадян України)

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище; (…)

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища

Громадяни України зобов’язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; (…)

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

Закон України “Про охорону атмосферного повітря”

Стаття 16. Регулювання шкідливих впливів на атмосферне повітря при відсутності нормативів

Шкідливі впливи на атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, забороняються. У виняткових випадках такі впливи допускаються тимчасово лише з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства охорони здоров’я України за умови, що за цей період буде встановлено відповідний норматив та вжито необхідних заходів щодо охорони атмосферного повітря.

Стаття 22. Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами

Складування, зберігання або розміщення виробничого, побутового сміття та інших відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря пилом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише при наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях у межах встановлених ними лімітів з додержанням нормативів екологічної безпеки і при можливості їх подальшого господарського використання.

Не допускається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог щодо охорони атмосферного повітря.

Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій

3.6.14. Спалювання всіх видів відходів на території домоволодінь і в сміттєзбірниках забороняється.

3.7.4. Прибудинкова територія повинна постійно утримуватися в  чистоті, систематично очищатися від сміття, тари, опалого листя.

Правила утримання зелених насаджень у містах та інших населених пунктах України

3.6. На території зелених насаджень забороняється:

- випалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати інші правила протипожежної безпеки;

6.4.2. Ранньою весною після танення снігу і підсихання грунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав’яного покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати грунтову кірку. На звичайних газонах листя слід згрібати тільки вздовж магістралей і паркових доріг з інтенсивним рухом шириною 10-25 м залежно від значущості об’єктів. На решті газонів згрібати і вивозити листя забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, збіднення грунту, недоцільних трудових і матеріальних витрат. Спалювати листя категорично забороняється.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 771. Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Що ж робити з опалим листям?

Найбільш дружнім по відношенню до довкілля шляхом утилізації опалого листя є компостування. Найціннішою характеристикою компосту є великий вміст у ньому необхідних рослинам хімічних сполук. Щорічне прибирання листя в парках призводить за 20 років до 50%-го зниження приросту деревини. Те саме відбувається і на присадибних ділянках, в садах.

Для компостування листя складають у купи шириною 2 м і висотою до 1,7 м. в основу купи вкладають до 25 см шар землі. Кожен з шарів листя не має перебільшувати 30 см. На цю ж купу можна скидати пташиний послід, харчові рештки. Кожен з шарів присипають землею. Протягом літа компост 2-3 рази перелопачують. Компост вважається готовим, якщо перетворився на однорідну темну розсипчасту масу. При літній закладці компост дозріває за 2-3 місяці, при осінній – за 6-8. Аналогічно, компостування можна проводити в траншеях глибиною до 1 м і шириною 1,5 м. Траншейне компостування більш зручне з міркувань того, що при ньому компост рівномірно зволожується і не пересихає.

Використовувати компост в якості добрива можна вже через рік після закладки. Його корисні властивості зберігатимуться ще 4 роки. Корисне використання компосту в якості прикореневої підкормки дерев і кущів.

ПАМ»ЯТАЙТЕ: Кожен акт підпалу – це ЗЛОЧИН ПРОТИ ПРИРОДИ!

Наталя Дендюк, методист ЛОЦЕНТУМ